Чомусь життя здається грою,
Що має підсумок і звіт.
Мій фініш десь не за горою —
А там…
Прощай, недобрий світ!..
Та я впаду не так, як з гілки
Спадає яблуко гниле;
Не від жратви, не від горілки —
Як дехто із моїх колег.
Помру від ран, що виніс з бою,
Та від биття — не каяття:
Бо вмів лишатися собою,
Де інші мерли за життя.
І, може, стану на коліна —
Поближче до гріхів своїх:
Мить, віддана не за Вкраїну —
Ото ж і є найбільший гріх.
Мої гріхи — а їх багато! —
Вкорочують мені життя.
Та все ж я вимів власну хату
І в землю закопав сміття.
Тепер кажу усім, хто Бога
Жадає праведно зустріть:
У вас є змога і дорога —
Моїх блукань не повторіть.
