Микола Руденко – Однаковість, мов у склянім намисті: Вірш

Однаковість, мов у склянім намисті,—
Її в Природі не шукай дарма.
Відбитки пальців чи відбитки листя —
В мільйонах спроб повторення нема.

Скажи, Природо: ці зелені шати
Землі, що в безвість вікову пливе,
Хіба тобі не легше штампувати?..
Земля озвалась лагідно, як мати:
— Природа не штампує, а живе.

Чи бачив ти в земному розмаїтті
Бездушні копії — десь тут чи там?
Двох душ однакових немає в світі.
То є життя.
А смерть — це тільки штамп.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Руденко – Однаковість, мов у склянім намисті":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Руденко – Однаковість, мов у склянім намисті: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.