Микола Руденко – Смак яблука: Вірш

Ви їли яблука з моєї України?
Ні, ви не їли…
Їхній смак пізнати
Тоді лиш можна, як в тюремні стіни
Дружина їх передає чи мати.

Та ще як десять чи п’ятнадцять років
Тебе годують, наче ту худобу.
Після отих диявольських уроків
Візьми ранет і відкуси для проби.

Розжуй неквапно і затримай в роті —
Прислухайся до смакової гами…
О Господи! Невже колись в городі
Добро оце валялось під ногами?

Ранет і пепін добривом ставали.
Набридло дітям підбирати груші…
Було це десь по той бік перевалу.
Де лихо ще не опосіло душі.

Молись за те, що Бог тебе вподобав,
Повівши в світ, який жадає жертви.
Бо краще їсти те, що їсть худоба,
Аніж від пересичення померти.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Руденко – Смак яблука":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Руденко – Смак яблука: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.