Ти, мамо, прийшла в сновидіння
В рядні — не в парчевому злоті:
Обходиш свої володіння
В глибинах синівської плоті.
Навчи мене сумнівів, мамо,
Вдихни в мої ночі тривоги:
У світі не просто, не прямо
Розбіглися долі-дороги.
Врятуй від повчань лжепророка,
Що видимість має за суще.
Яви для незвичного ока
Коріння світів невмируще.
Нехай занебесного руна
Шукають новітні бувальці.—
Спіралі галактик, мов струни,
Торкають божественні пальці.
Віддавши весь простір гігантам,
Що ходять від неба до неба,
Дозволь мені линути квантом,—
А більше нічого не треба.
