Я нині весь — немов крутий заміс
Із споминів, та сповідей, та сліз.
Шаную те і вірю тільки в те,
Що у душі Голгофою росте.
Мене кололи й різали — терпів.
Але нічого не робив напів.
Ламав життя і заново творив,
Та напівправди я не говорив.
Напівкохання в серці не беріг,
Не кликав напівдруга на поріг.
Авансу на безсмертя не давав
Тому, хто напіввірш декламував.
Коли життя — воно таки життя,
Не напівмати чи напівдитя.
А раз тюрма — то це таки тюрма,
Бо напівдолі у людей нема…
Отож коли згорю у боротьбі,
Ви напівславу запишіть собі.
Мені ж доволі з Космосом злиття.
А там нехай приходить забуття.
