Микола Руденко – Знову сонце зійшло: Вірш

Знову сонце зійшло,
День прибув…
Як мене не було,
Де ж я був?

Мабуть, жив у зорі —
В напівсні;
Чи в дубовій корі,
Чи в зерні.

Вітер хмари жене.
Дощ іде.
Як не буде мене,
Буду де?

Мабуть, в Сонце піду —
До братів,
І усе там знайду,
Що хотів.

Що хотів, що бажав,
Брав зі сну…
На землі не дожав —
Там дожну.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Руденко – Знову сонце зійшло":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Руденко – Знову сонце зійшло: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.