Микола Сядристий – Покоління: Вірш

(Біль)

Як згоріле насіння,
Спить в землі покоління.
Спить в степах і в болотах,
І в холодних широтах.

Сплять в землі і в воді,
І старі й молоді,
Сплять сумні і веселі,
Сплять двори й цілі села.

Сплять і губи, і коси,
Поцілунки і роси.
Сплять пісні і надії,
І тривоги і мрії.

Як згоріле насіння,
Спить в землі покоління.
І долаючи путь,
Оглянись!
Не забудь!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Сядристий – Покоління":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Сядристий – Покоління: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.