Березню снилось:
він ще в березах,
ще під корою
соки дрімають.
Грім на порозі
гримнув луною.
Луснула брунька –
квітень розкрився.
Вітром палючим
сосна стрепенулась
впала додолу
крапля живиці.
Скільки ж чекати
цвіту-привіту?
Хочеться випить
сонця ковточок.
Так забаглося
соком кленовим –
крапля по краплі
згасити спрагу.
Хочеться взяти
стежку за руку
та й повести,
мов дитину, до гаю.
Стати в березах
і довше слухать,
як розмовляв
мурашка з весною.
- Наступний вірш → Микола Сингаївський – На світанку
- Попередній вірш → Микола Сингаївський – За мрії
(Оцінок ще немає)