А гори барвами пишалися –
м’якими,
теплими,
духмяними.
І, може, ці рядки писалися
для тих, кого ми звем коханими.
Нехай, мов гори, запишаються –
душею, злагодою доброю.
Нехай, мов гори, залишаються –
високими на чистих обріях.
- Наступний вірш → Микола Сингаївський – Відлуння
- Попередній вірш → Микола Сингаївський – З вікна моєї хати на Поліссі
(Оцінок ще немає)