Як музику, я слухав празькі дзвони,
вони мене будили і вночі.
Дзвоніть в життя,
не знаючи утоми,
В похід беруть вас
юні сурмачі.
Відлунюйся у небі, пісне-птахо,
я музику, як людяність, люблю.
Твори і торжествуй, органна Праго,
я твої дзвони в слово переллю.
- Наступний вірш → Пантелеймон Куліш – Яке нам діло до того
- Попередній вірш → Микола Сингаївський – Дорогою серця
(Оцінок ще немає)