Прислухаюсь,
як спить мій син,
щось до світу шепоче він,
прислухаюсь.
Чую сон і зітхання його,
а в дитячому серці вогонь…
Прислухаюсь,
мов до сонця, що в травах стоїть,
мов до птиці, що лине в блакить.
Прислухаюсь,
як росте непосида малий,
мов до власних жадань і надій.
Прислухаюсь,
мов до спраги моєї землі,
до зерна, що не спить у ріллі,
прислухаюсь…
Чую всесвіт і материн світ,
Чую сина – і сон, і політ.
Прислухаюсь…
- Наступний вірш → Микола Сингаївський – Для світу
- Попередній вірш → Микола Сингаївський – Живи і смійся
(Оцінок ще немає)