Сонце стояло
в соняхах теплих,
квітка до квітки ніжно цвіли.
Маки пишалися зеленостеблі –
ще молоді і веселі були.
Мати знімала з маків узори,
цвіт, наче полум’я,
грав у руках.
І зацвітали макові зорі,
вишиті матір’ю на рушниках.
- Наступний вірш → Микола Сингаївський – Така пора
- Попередній вірш → Григорій Сковорода – Похвала бідності
(Оцінок ще немає)