З тобою ніч – магічна і п’янка,
Не поспішай, на мить спинися, ноче.
Любові ніжна й пристрасна рука
Виймає душу і воложить очі.
Ти вся, мов сон. Ласкава, мов дитя.
І раптом – хвиля збурена до краю.
Так, мабуть зачинається життя,
І я тебе – навхрестя розтинаю.
Медова ніч, та ще солодша ти, –
Як спраглий п’ю – і не згаса жадання.
Летіли в безвість небо і світи,
Здавалось, що така жага – остання.
Ще буде безліч споминів гірких,
Як і ночей, похмурих чи прозорих.
Та серце збудить найпалкіша з них –
В ту ніч з тобою ми були на зорях.
