Священного братерства хліб
несу, немов ужинок з поля.
Не одцвітае серця цвіт,
не заростає братства слід,
що нам дарує щедра доля.
Одвічного братерства хліб
нестиму в зоряне прийдешнє,
у поступи синівських літ,
у рукотворний добрий світ,
що починався з людських звершень.
Співучого братерства хліб
несу в душі, у кожнім слові,
як сонця непогасний схід,
як почуттів і дум політ,
що зіткані лише з любові.
- Наступний вірш → Григорій Сковорода – Думка, мандруючи, співає пісню
- Попередній вірш → Микола Сингаївський – На прощання
(Оцінок ще немає)