Від життя до смерті – мить одна,
дивовижна, як душа людини,
як творіння гончаря із глини,
як джерельце, що не має дна.
А воно ж нуртує і клекоче,
світиться його піщане дно.
Кожну мить бери на полотно,
наче промінь з чарівниці ночі.
Зіткане з миттєвостей життя,
з променів душі – людське творіння.
Та в усьому є живе коріння,
як живе у матері дитя.
