Я надумав малювати ліс,
що з дитинства марився мені,
Трави і дерева переніс –
хай собі цвітуть на полотні.
Вистачало віття і землі,
сонце через просіку ішло, –
і цвіло на лісовому тлі,
і лягало на людське чоло…
Сонце,
небо,
трави
і земля –
зайвого нічого не було.
