Живому жити – у моїй душі
і мовою любові розмовляти.
Ми, зяблику, з тобою не чужі,
прилинь сюди, – де народила мати.
Я знову чую
твій ранковий спів,
де цвітом – аж димить-цвіте черешня.
І так здалося, – наче крок ступив
у день зустрічний,
у життя прийдешнє.
- Наступний вірш → Микола Сингаївський – Моє покликання
- Попередній вірш → Микола Сингаївський – Прийти у світ
(Оцінок ще немає)