Гей, хто на світі кращу долю має,
Як той, що плугом святу землю оре,
Золоте зерно на ній засіває,
З пустарей творит царинноє море?
Гей, хто пожитки чесніше відносить,
Як той, що літом старанно на полі
Серпом, косою буйні ниви косить
І божий даток звозит до стодоли?
Хто несе більшу прислугу для світа,
Для своїх братій, як той, що віками
Голодним хліба подав до сита,
Кормить держави своїми руками?
Та котра біржа, як золота скиба,
Відсотки більші в пожаді силачає,
Скоро землицю благословлять неба,
А з чола дощик працю підливає?!
Та чия праця, чиї мильші труди
Від тих, що сонце теплим личком гріє,
Роса холодить, благословлять люди,
І м’ягкий легот солодочком віє?
Десять талантів дає Бог на світі –
То десять пальців, кожний з ними-сь родить:
Верж їх до скиби, трудись в яри, в літі,
А вдячна осінь щедро нагородить.
Нехай там витязь добиваєсь слави,
Торжник по морях шукає заплати,
Я не лишуся землиці, мурави,
Піснь відспіваю, та й пійду орати!
