Цить, цить, думко! вітрець віє
Десь з запада, з-над Дунай,
Що аж душа веселіє,
Як літісь в день третій мая.
А вітер тот хмари гонить,
Чисте небо відслоняє;
Ще лиш хвильку, а відслонить
І заранням розсвітає.
Глянь, уже і зірка красна
Юним блеском засвітила,
Так благая, така ясна,
Як надія така мила.
А до ней ся пригортає
В гармонійних звуків згоді
Вся природа молодая,
Мабуть барди в пісней зводі.
Одна з всіма, всі з одною
З’єдиненими стопами
Зачинают піснь новую
Краснішую небесами.
Чи вам звісно, руські діти,
Що та зірка молодая?
Добре, лучше зрозуміти:
То Австрія свободная!
На блаженнім єй престолі
Юность силов потрясає,
Вражню тяжку тихой долі,
Крваву м’ятеж побіджає.
І небавком – ожидаймо –
А Франц Йосиф кликне з нами:
Мир, мир! далі поступаймо
З’єдиненими силами!
