І передше сльози плили,
І передше ллялась кров,
І передше стоси тліли,
А на стоси йшла любов.
І передше лють стинала
В лід грудей гарячий стон,
І передше тернь вінчала
Найсвятіших чувств урон.
Так про що же униваю?
Так про що кленусь судьбов?
Чим я луччий, чим страдаю
Більше тих, що перед мнов?
О, для мня одно лиш горе,
Лиш один лютіший жаль,
Що не сам страданій море,
Сам не п’ю мою печаль!
