Шумить вітер долами,
Сухим вітром іграє,
А над Дністра водами
Дитя цвіту шукає.
Шумить буря студена,
Гудить ворон і кряче,
А на полі дитина
Глядить весни і плаче.
Ходить, сквапно питає,
В вінчик жовтий лист в’яже.
Як яр згибла? – Не знає.
Чи поверне? – Не скаже.
«Ой поверне, дитино,
Але довго чекати,
Ой поверне, калино,
Но ще тяжко нуждати.
Як ся сонце оберне,
Небо ярев затліє,
З юга легот поверне,
Западовець огріє;
Бусьок сяде на хати,
Медвідь гавру розмече,
Пчілка почне гуляти,
Соловій защебече.
І злопотить крильцями,
І заведе піснь маю,
І розів’є думками
Нове життя по гаю.
Тогди ж блиснуть загони.
Цвіт землицю звінчає,
А природа в всі дзвони
Піснь воскресну заграє.
Тогди ж, дитя милоє,
Знайдеш цвіту доволі.
Нехай листя сухеє,
Та не блукай по полі».
Шумить буря студена,
Сухим листом іграє,
А над Дністром дитина
Такой весни питає;
Такой цвіту шукає,
В вінчик жовтий лист в’яже.
Як яр згибла? – Не знає.
Чи поверне? – Не скаже.
