«Нащо ти ся, доню, твориш
Та на Івасенька?
Та ж він тебе з-тяжка возьме,
Бо-сь му ще маленька». –
«За взріст ви ся не журіте,
Золота мамейко,
Таже я ж му сього року
Вгнала по серденько.
А як ся лиш трошки випну
І на пальцях стану,
То легонько аж до личка
По цмочок дістану».
