«А що тото, моя доню, що тото,
Що ти личко червоноє ось тото?» –
«Любого-м ся, – чи ж не сором? – встидала,
Зобачив мя, що-м прядучи дрімала –
Тому ж тото, моя мамо, тому то». –
«А що ж то є, моя доню, що то є,
Що ти ся не зчервоніли обоє?» –
«А чей же ми не поглянув на обі…
Вергли-смо лиш одним очком по собі –
Тото ж то є, моя мамко, тото є».
