— Куди тобі, сонечко?
— До зими.
— Ось моє віконечко!
— Підвези.
— Де ж ті везли-везлики,
Як нема?
Везлики-замерзлики
Край вікна!
— Що ж мені робитоньки?
Я пішло.
На затоки й витоки,
Де було.
Там я і сидітиму
На горі,
На морозі грітиму
Снігурів!
- Наступний вірш → Микола Вінграновський – Ця казка на білих лапах
- Попередній вірш → Микола Вінграновський – Озирнулись маки
(Оцінок ще немає)