Ти, водо, пливи, і ти, вітре, війни:
Де кратер бджоли? Де життя синій кратер?
Тебе обнімаю в обіймах війни,
Один, як ніколиньки, мій оператор.
На споді землі, де лиш темінь живе, —
Де кратер ночей? Де життя лютий кратер ?
Солом’яний місяць і сіє, і жне
Один — нікогісінько — мій оператор.
Шинеля і фрак, блуза і кімоно
І хтось там у чоботях — всіх не зібрати…
“Аймо” у руках, чорно-біле кіно —
А ти, мій однесенький, мій оператор…
Де сльози любили, вогонь і печаль,
Де рвало серця і мінявся фарватер,
На сизих устах твоїх вітер і даль,
І ти коло мене стоїш, оператор.
