Учителю, уже ми вдвох з тобою…
Немолодість твоя і молодість моя…
І ріки з водами, і вечір за горою,
І ранку під горою течія…
Тараса тремоло і тремоло Хорива,
Учителю, воно й сьогодні в нас,
Наш час душі з того усього плива,
Наш час душі — неперебутній час.
Собі ми знаєм ціну не з учора…
Наш голос дихає, і серце не мовчить…
Іде по наших спинах Чорногора,
Та в пальцях нетвердих м’яке перо не спить…
Що бачиться мені: любов моя в печалі.
Моя любов і є — моя любов…
Учителю, вже ллється на вокзалі
На твою посмішку тюльпанна мертва кров…
Іди та будь! Пребудь мені у мені!
Прощайте, дорогий… Так мало вас люблю…
Святиться та любов в моїм малім іменні —
Не поруйную і не попалю.
