Затям собі на віки вічні,
Навіки в собі загублю,
На березні свої і січні,
На тихі тиші і на січі,
Затям собі, і замолю
Твоє обличчя… Глей і глицю,
І цю дорогу дорогУ,
Де в сні старім про Остряницю
Чорніє груша на снігу.
- Наступний вірш → Микола Вінграновський – Величальна колискова
- Попередній вірш → Микола Вінграновський – Лягла зима, і білі солов’ї
(Оцінок ще немає)