Завтра хай кохає той,
Хто ще не кохався;
Хто ж кохався вже, нехай
Той кохає й завтра.Публій Флор
Людський вік — недовгий вік.
У вселюдському просторі
Лине в безвість чоловік,
Як галера в синім морі.
На галері тій — пісні,
Танці, жарти, сміховини…
Так ідуть за днями дні,
За хвилинами хвилини.
Ми пливем у далечінь
Таємничу і незнану;
Круг нас неба глибочінь
І безодня океану.
Але певно: час не жде.
Буря грізно загуде
І колись-таки над нами
Стоголосими громами!
І заходять буруни.
І закрутять чорториї —
Озоветься з глибини
Голос дужої стихії!
І з піднесеним чолом
У хвилині тій тривожній
Заспіваємо псалом
Ми стихії переможній.
Світовий коловорот
Всіх нас в обіг свій затягне …
Хай же тішиться Ерот,
П’є Психея, доки прагне!
Хай же грає в серці пал.
Як на морі хутровина!
Пийте, пийте свій фіал.
Поки ще не збігла піна!
Доки в серці є чуття.
Щоб кохатись і кохати.
Поспішайте від життя
Взяти все і все віддати!
Вільна спілка — вільний шлюб!
Бо нема без волі шлюбу.
“Будь же мій — мені ти люб!”
“Будь моя — кохаю любу”.
Шлюб закоханих істот —
Справжнє свято Гіменея!
Помічник у них — Ерот,
Помічницею — Психея.
Дзвін тимпанів, бренькіт лір
І гучні весільні хори…
Кров кипить, палає зір…
Хай же піняться амфори!
Хай же ллється з ґрона сік
Бурштиновий, виноградний…
Людський вік — недовгий вік,
Хоч недовгий, та принадний!
Хай на славу буде шлюб!
Хай бринять жагучі звуки,
Щоб шукали губи губ.
Щоб сплелись з руками руки.
Щоб злучилися в одно
Животворче, спільне — двоє…
Поки в чашах є вино,
Пийте жадібно… Еvoe!
