Краю мій рідний, занедбаний краю,
Де ж те сподіване щастя твое?
Крається серце од болю, одчаю,
Як тільки долю твою нагадаю –
Горе моє!…
Люду мій бідний, окрадений люду!
Що у твоїх я побачив очах,
То вже й до віку свого не забуду;
Де б я не був, всюди бачити буду –
Голод і жах.
