Світлій пам’яті М. Т.
Господи, в день Твого гніву неспинного
Дай мені мужність і віру в небеснеє,
Дай чути в шепоті саду звіриного
Царство Ісусове Христовоскреснеє.
О, пам’ятаю, розкинувши косами,
Впала вона під рукою ворожою.
Вкрито її сніговими покосами…
Я усій расі звірячій загрожую!
Господи, дай мені силу помститися
За її душу – за синєокую!
Господи Боже, не можу молитися, —
Кров її, кров – борозною глибокою…
Господи, Господи…
Сніг і вітри над моєю отчизною…
Боже, цю чашу розбою бездомного
Дай мені взяти рукою залізною
Й пити з одчаю каменоломного.
Вірю я, Боже, ватаги Богданові
Поруч з Тобою у сонмі архангелів.
Господи, Ти у хвилину останнюю
З них надішли мені смертного янгола.
Дотик його – і безодня відкрилася,
І, як дощем, шепотить серафимами.
Там перед світом, благаючим, крилосом
Очі її над вогнями і димами.
Господи, Господи…
Вірю, мій Отче, в спокою державному
Мудро Ти судиш і мудро розмірюєш:
У життьовому потоці безправному
Кожного нагло питаєш: «Чи віруєш?»
Вірую, Господи! Вірую! Вірую
Тілом усім, перейнятим уявою!
Кожен увійде, хто ляже офірою,
В царство пресвітлеє, золотоглавеє.
Господи, Господи…
