Мені вас жаль, осокорі,
Ставні, широкополі!
Ваш лист — зелений ще вгорі,
Та вже пожовк він долі…
Холодний вітер рознесе
Розкішні ваші шати,
Мов дране шмаття понесе
І буде пустувати.
Його протяглий хижий свист
Віщує перемогу…
Зів’ялий лист, пожовклий лист
Шепоче скаргу Богу!
Ось він зривається, тремтить
І падає поволі…
Ще мить одна, остання мить —
І ви обдерті, голі!..
А далі… далі лютий час!
Метелиці, морози
Без жалю витиснуть у вас
Гіркі старечі сльози…
Приглушать всю нудьгу, печаль
І біль несамовитий…
Осокорі! мені вас жаль
За вік ваш пережитий.
Осокорі, осокорі,
Ставні, широкополі…
Ваш образ, велетні старі —
Зразок моєї долі.
