Микола Вороний – Ранок: Вірш

Знов ранок, знову світ!
Знову квіти і проміння
І надії, і тремтіння.
І усмішка і привіт!

О, сей ранок буде мій!
Від життя так мало взято,
А я хочу ще багато
У дорозі життєвій!

І що хочу, те зроблю,
Бо я сміливий і дужий;
Не схиляюсь я байдужий —
Грім і блискавку люблю!

Душу вільну, молоду
Я намарне не розвію —
Я кохаю ясну мрію,
Я назустріч сонцю йду!

Кров кипить… Ставай на прю!
Хто відважний? хто завзятий?
Згинь же, вороже проклятий!
Я бажанням жить горю!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Вороний – Ранок":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Микола Вороний – Ранок: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.