Микола Вороний – Серце музики: Вірш

Пам’яті М. Лисенка

І

Серце музики спинилось…
Чуєте — серце музики!
Серце, що ритмами билось,
Вже заніміло навіки.

Ох, як те серце любило —
До нестерпучого болю!
Як воно тяжко боліло
За Україну, за волю…

Повне святої розпуки,
Серце музики стискалось,
Далі — не стерпіло муки —
І розірвалось!..

II

Яка краса! Усе життя
В акорди перелить,
З високих дум і почуття
Нове життя творить!

Нести любов, будити гнів,
Творити чудеса…
О, віщий спів, натхненний спів!
Яка в ньому краса!

Хай серце, болю повне вщерть,
Розірветься… нехай!
Висока честь: прийняти смерть
За любий, рідний край!

Висока честь: усі скарби
Зложити на вівтар, —
І жити в пам’яті юрби
Як лицар і кобзар!

Серед братів, серед сестер,
Де пісня гомонить,
Співець почив, але не вмер
І вічно буде жить.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Вороний – Серце музики":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Вороний – Серце музики: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.