Іде дорогою Барбос
Десь після вечері
І на спині, аж упрів,
Тягне вхідні двері.
— Гей, друзяко, схаменись! —
Кіт кричить з паркана. —
Таке робиться хіба
Зопалу чи сп’яну!
— Мій господар, — крекче пес, —
Як до куми мчався,
Наказав, щоб від дверей
Я не відлучався.
— І куди тебе несе,
Бісова личина?
— Попередити його,
Що прийшла дружина.
- Наступний вірш → Микола Возіянов – Песик з котиком жалілись
- Попередній вірш → Євген Бандуренко – Лінива внучка
(Оцінок ще немає)