Чув я якось на терасі,
Як хвалився Рома Асі:
«Упіймав я окунця –
Ледве витягнув з Дінця.
Плавники, неначе вила,
Рот, мов паща крокодила…»
«Ти чудовиська злякався? –
Запитала Рому Ася.
«Ні-і! Воно мене злякалось,
Бо ураз з гачка зірвалось.»
- Наступний вірш → Микола Возіянов – Ну, як на нього злитися
- Попередній вірш → Микола Возіянов – Загула зима вітрами
(Оцінок ще немає)