Ялинонька стрункесенька,
Зелена, мов весна,
Із лісу вийшла темного
Й стоїть собі одна.
– Куди це ти зібралася? –
Питається лісник.
– До діточок, – промовила. –
Новий стрічати рік.
- Наступний вірш → Микола Возіянов – Пухнасті котики верби
- Попередній вірш → Микола Возіянов – Лесик та песик
(Оцінок ще немає)