Ще прийде він, не архітект — поет,
Старих будівників твердий нащадок,
У білий мармур сходів і площадок
Оздобить кожний прияр і бескет,
Зламає будівельний трафарет,
Безстильних років соромітний спадок,
Злетить над городом на крилах гадок
І вроду-бранку визволить з тенет.
Сади нагоряні, луги відлеглі
В бетоні, склі і спондиловій цеглі
Простелять творчості нової тло;
Огнями вулиць процвітуть перлисто
І скажуть: ми — не прадідне село,
Ми — днів майбутніх величаве місто.
