Жозе-Марі Ередіа
Хуан Понс де Леон, піддавшись сатані,
Знеможений, старий і від наук похилий,
Як кучері йому посохли й побіліли,
По води юності подався чарівні.
Солону шир морів в жадобі й марнім сні
Три роки пінив він і напинав вітрила,
Аж поки крізь туман бермудський поріділий
Флоріда процвіла в морській далечині.
І тут,. Конкістадор, безумний і упертий,
В землі незнаній ти, на власнім ложі смерті,
Рукою кволою поставив прапор свій.
Старий! Ти щастя знав, і смерть, така ласкава,
Не доторкнулася твоїх зухвалиж мрій,
І юністю навік тебе окрила слава.
