Ти надто любиш спів дзвінкоголосий
Минулих днів і показних епох,
Слід половецький, що давно заглох,
Книжок старинних пертлілі стоси.
Невже тобі байдужі наші троси
І неших ворогів преполох?
Невже не бачиш, як Великий Льох
Нам оддає свої скарби-приноси?
Як одступає старожитна цвіль,
І як у розмаху плідних зусиль
Угору зносяться стрункі каркаси?
І як від марші часу крицеві
Вже заступив бетон старі покраси,
А вицвіт праці — квіти степові?
