Микола Зеров – Партеніт: Вірш

М.О.Драй-Хмарі

Трубадури, як Максим Рильський…

На скелі, де ламають діорит,
За темною грядою Аю-Дага
Розташувала давня грецька сага
Храм Артеміди, перший партеніт.

Літа минають, не минає міт!
Вони живі, дива Архіпелага —
Орестів жах, Піладова звитяга
І смертний Іфігенії привіт.

І довго ще, купаючись у морі,
Поети увижатимуть в просторі
Ахейські весла та низькі човни,

А парубки, каміння й дачні мури
Відповідатимуть на їх співучі сни
Крізь зуби витисненим: “Трубадури!..”

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Зеров – Партеніт":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Зеров – Партеніт: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.