Я знаю: ми — тугі бібліофаги,
І мудрість наша — шафа книжкова.
Ми надто різьбимо скупі слова,
Прихильники мистецтва рівноваги.
Ніхто не скаже нам: “Жерці і маги!
Ви творите поезії дива…”
Чутливість наша вбога і черства
І не вгамує молодої спраги.
Що слово точене? Чарує звук
Акторських реплік та уданих мук,
Розливних сліз, плиткої гістерії.
І промовляє критик: “Скинь кашкет!
Он світич наш, він гріє і зоріє,
Люби і поклоняйся: то — поет!”
