Так як нам жить хвилиною легкою,
Коли такий на пам’яті тягар
Речей, обставин, люду і примар
Ліг і лежить нетерпною вагою?
Як маєм крем направити з тобою,
Коли щодня погроза і удар?
І пилу впав усюди сірий шар
і все значиться смутком і нудьгою?
І як чуттям пустити буйну рощ,
Коли їм кригою грозиться дощ –
Вони ж слабі без хати, без покрова;
Коли спадає мла, мов той хижак
А ця на бруку знайдена підкова –
Єдиний добрий, на майбутнє, знак.
- Наступний вірш → Микола Зеров – Semper legenda
- Попередній вірш → Григорій Чупринка – Ми і ви
(Оцінок ще немає)