Жозе-Марі Ередіа
Зоря страшного дня поймає верховини;
Все прокидається; в розбурханій ріці
На водопої вже нумідські верхівці,
І поклик сурмачів зловісним зойком лине.
Даремно Треббія несамовито рине;
Перчить Сціпіон, відраджують жерці,
І б’є холодний дощ. “Вложити топірці!” —
Семпроніїв наказ триває без одміни.
В небесній заграві… міняючись щомить,
Інсубрів селище на обріїї горить,
І чути рик слона з навітряного краю.
А хижий Ганнібал добувся до застав
І потай з-під моста уважно наслухає
До тупоту когорт і легкокінних лав.
