Я встану рано-вранці, на світанку,
Як спалахне на квіточці роса.
Вдягну найкращу в світі вишиванку
І оживе, засвітиться краса
В промінні сонця. І моя сорочка
У рунах, в квітах зразу оживе…
З чарівних квітів я сплету віночка
Й над світом щира пісня попливе.
Сорочка, що матуся вишивала,
Сердечко гріє, душу веселить.
Бо ж мама щастя-долю закликала.
Цей оберіг в житті нас захистить.
- Наступний вірш → Анатолій Рекубрацький – І знову осінь
- Попередній вірш → Л. Мандзюк – Батькова сорочка
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Класний вірш