Надія Кир’ян – Білочка: Вірш

В неділю в ботанічному саду
Надибала я білочку руду.
Ця білочка, пухнаста і м’яка,
Як вогник, палахтіла на гілках.
Світився сад. І дивувався сад:
Це хто насіяв тут оцих малят,
Де кожному хотілося дістати
Оце руде створіннячко хвостате?
А поруч мами хвилювались трішки:
Чи вистачить для білочки горішків?
В цю мить усі — доросле і дитя —
Були у вирі казки і життя.
Ще їхали тролейбуси так звично,
А сад світився дзвінко і музично
І посилав світанок-дивоцвіт
Горіхові флотилії у світ.
Всміхались юнаки у чорні вуса
І розправлялись зморшки у бабусі.
А білочка, не стомлена нітрішки,
Нам повертала… золоті горішки.