Надія Кир’ян – Дарунок татуся: Вірш

Катруся миє вушка
Малому слоненяті.
Кладе йому подушку,
Сідає колихати.
Чи не зруйнує хати
Колиска слоненяти,
Чи втримає подушка
Такі великі вушка?
Штанці сідає шити
Оленочка маленька.
Про що, скажіть-но, діти
Турбується Оленка.
Чи не зруйнує хати
Колиска слоненяти,
Чи втримає подушка
Такі великі вушка?
А їхній тато зрання
Всміхається у вуса:
Даремні хвилювання
Оленки І Катрусі.
Бо не зруйнує хати
Колиска слоненяти,
Бо втримає подушка
Ці іграшкові вушка!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Надія Кир’ян – Дарунок татуся":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Надія Кир’ян – Дарунок татуся: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.