Надія Кир’ян – До зірочки: Вірш

Ніхто не винен. Тільки час.
Між нами довгі коридори.
І вже не порятують нас
Ні адвокат, ні прокурори.
Час — винуватець і суддя,
І він — інстанція остання.
Тут недоречне каяття,
Ні вибачення, ні благання…
Між нами — сяйво золоте,
Яке мене нестримно кличе.
У сні лиш папороть цвіте,
А квітка — то твоє обличчя.
Воно спалахує на мить,
Як радість, що повік не згіркне.
Я не боюсь його згубить —
Хіба загубиш сяйво зірки?
І що буття і небуття,
Як почуття живе, гаряче…
А може, в тому смисл життя,
Щоб зірочку свою побачить!