Уже середина дороги.
Літо в зеніті.
Листок подорожника
Й досі вгамовує біль.
Я встигла збагнути:
Смачні в цьому дивному світі
Зароблені чесно
І хліб, і сіль.
І потиск руки,
Що серце розбудить,
І кухоль води
Із криниці в саду.
Я встигла збагнути:
Народ — це люди,
З якими поруч іду.
- Наступний вірш → Богдан Бойчук – Живемо у далеких містах
- Попередній вірш → Надія Кир’ян – Прийшли з трави
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші