Не видивлено зелених світлячків листя,
Не випито неба криницю до дна.
Вулиця чиста, мов на свято врочисте
Виметена вітру мітлою сповна.
За тином — туман голубим волоссям
Вичерпує воду з тихих озер.
Може, то вчулося… Може, здалося…
Може, то справді… хтось помер.
Може, під тином. Може, під стінкою.
Може, в сонці.
Може, в мені.
Ходить тінню тихою-тихою
Жалібниця у чорному — ніч.
Може, то вчулося… Може, здалося…
Може, то справді — хтось помер.
За тином — туман голубим волоссям
Вичерпує воду з тихих озер.
- Наступний вірш → Надія Кир’ян – Мерехтіння тіні
- Попередній вірш → Надія Кир’ян – Палять картоплиння
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші