Тут не поможе ні настій ромашки,
Ані міцний відвар із спориша…
Хворіє мій народ. Давно і тяжко.
Болить йому покручена душа.
Болить, як дереву розрубане коріння,
Болить, як перетруєне зерно.
Болить і навесні, і в день осінній,
І в літній дощ, і в спеку — все одно.
Не віднайти живого зілля-трунку —
Купайся в череді чи в спориші…
Нема від того болю порятунку,
Прожити неможливо без душі!
- Наступний вірш → Надія Кир’ян – Боюся слів
- Попередній вірш → Надія Кир’ян – Віти і вітер
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші